Уявіть собі школу, з якої дитина виходить з чітким розумінням напрямів розвитку. Дитина достатньо знає себе, свої сильні та слабкі сторони, свої бажання і свідомо приймає рішення про те, де саме вона хоче працювати. Вона знає виклики тієї чи іншої професії, можливості у цій професії, розуміє ситуацію на ринку праці зараз і яким він може бути через кілька років, впевнено йде саме у цю професію, знаючи, що точно буде мати місце роботи. Вона співвідносить свій вибір зі своїми схильностями та характером, не обираючи те, що є престижним для суспільства чи родини і є від того супер-щасливою.

Якщо дивитися на це глобально, то впроваджуючи кар’єрно-орієнтовану модель в освітню сферу, це значно спростить роботу Державній службі зайнятості в питаннях, які стосуються нормалізації ситуації на ринку праці у воєнний та післявоєнний час. За такого сценарію рівень безробіття в нашій країні стає нижчим, а трудові міграційні процеси в державі стають більш контрольованими, адже більшість молодих людей залишатимуться працювати в Україні, бачачи тут перспективи та стабільність.